Меджибіж. Фортеця. Село Меджибіж розташоване в Летичівському районі Хмельницької області України, в 30 км від міста Хмельницький. Він розташований на пагорбі, який з південного боку обтікає річку Буг, а з півночі протікає річка Бужок, що і визначило назву - Меджибіж. Меджибізький замок – легендарна давньоруська фортифікаційна споруда, яка успішно протистояла татарським набігам.

Замок у Меджибожі виглядає дуже велично. Сильні враження залишають як окремі будівлі, так і весь комплекс фортеці. Навіть в напівзруйнованому стані він вражає своїми могутніми, колись неприступними, стінами. Природні умови використовуються досить успішно: замок побудований на пагорбі. Високі кам'яні стіни, які оточують всі споруди, вдало підкреслюють контури фортеці, її оборонний характер.
Комплекс замкових споруд складається з: трьох веж, двох будівель замку, чотирьох службових приміщень, замкової церкви, арочного виїзного мосту і стін замку. Але всі ці структури з різних часів. Історична доля вимагала численних реконструкцій, починаючи з XII-XIII століть і закінчуючи XIX століттям. Все це, а також невелика кількість історико-етнографічних матеріалів, ускладнює вивчення пам'ятки. Як вже було сказано, план замку має форму витягнутого трикутника, який на сході спирається під гострим кутом на мис. Із західного боку знаходиться вхід в замок.

Двір фортеці оточений кам'яними зубцями з вежами по кутах. Усередині до стін кріпляться побутові та житлові будівлі різного призначення. Посеред замкового подвір'я знаходиться костел. Біля входу до фортеці, прямо біля західної стіни, до вузької сторони прибудована прямокутна споруда з великими віконними прорізами в псевдоготичному стилі.

Головний східний фасад будівлі прикрашений бароковим фронтоном. Будівля, швидше за все, призначалася під житло. По всій видимості, це споруда більш пізнього часу, про що свідчать стрілчасті вікна, які пробиті в західній фортечній стіні. Цей факт може підтвердити думку про те, що на той момент фортеця вже втратила своє оборонне призначення.

У XVI столітті Меджибізький замок був досить потужною спорудою, щоб служити надійною обороною. Наприклад, Михайло Орловський писав, що «... в 1566 році татари знову взяли в облогу Меджибіж: тоді в ньому перебував російський воєвода Сенявський, він не тільки не дозволив захопити замок, а й змусив рятуватися втечею. У 1672 році турки заволоділи Меджибожем. У 1699 році, після підписання Карловицького мирного договору, місто увійшло до складу Польщі. У 1793 році, після поділу Польщі, Меджибіж перейшов під юрисдикцію Російської імперії. З 1848 року в Меджибізькому замку розташовувалися різні військові установи. В цей час фортеця і всі її будівлі були значно перебудовані. Оборонний комплекс перетворився в білосніжний палац. У цей період замок стали називати «Білим лебедем», так як його показ в річці нагадував цю прекрасну птицю. На даний момент замок називається Білий лебідь.

У радянські часи в замку був маслозавод. З кінця 60-х років ХХ століття в замку ведуться науково-реставраційні роботи. Наприкінці минулого року були підведені підсумки конкурсу «7 чудес України: фортеці, замки, палаци». За результатами опитування експертів у галузі історії, культури та туризму, Меджибізький замок увійшов до десятки найбільш значущих пам'яток України.

Меджибізька фортеця