Скам'янілі дерева Дружковки

Скам’янілі дерева Дружковки. Ці унікальні скам'янілі дерева притягують своєю незвичністю і таємничістю. Це дерева - араукарії - своєрідні свідки середовища і геологічних подій, що мали місце на території сучасної північно-західної частини Донбасу близько 250 млн. років тому. Араукарії - вічнозелені хвойні дерева, що дожили і до наших днів. В даний час ці досить рідкісні релікти збереглися лише в Південній Америці та в Австралії.

В 1973 р. неподалік міста Дружківки Донецької області йшли розробки піщаного кар’єру.

Ось тоді випадково і знайшли скам’янілі дерева. На площі в один гектар серед твердих, наче граніт, пнів було розсіяно безліч скам'янілих шматків дерева. А вже з 1975 року території знахідки було присвоєно статус геологічної пам’ятки природи  загальнодержавного значення.

Вчені пояснюють явище так. 250 мільйонів років тому, а може і ще раніше, в цих краях хлюпалося тропічне море. Земний екватор тоді проходив у незвичному для сучасності місці - він був десь на широті нинішнього Києва. Тому і клімат був зовсім іншим: вологим, жарким, тропічним. І рослинність була відповідна - скрізь простягалися заболочені морські береги, на яких височіли гігантські хвощі-каламіти, ліси, в яких дерева досягали 40-50 метрів (уявіть собі - це нинішні 9-ти поверхові будівлі!).

Можливо, в той період пронісся смерч і вирвав ці дерева з корінням, вони впали у воду, де тривалий час перебували без контакту з повітрям. Це дозволило їм зберегтися - вони практично не розкладалися. Скам’янілі дерева опинилися під товщею осадових порід (нині осадові породи кам’яновугільного періоду на Донбасі досягають 11-кілометрової глибини). Морська вода поступово вимивала зі стовбурів органічні речовини, замість них накопичувалися мінеральні. Цей процес скам’яніння тривав тисячі років.

В епоху перебудови тут створили екологічну стежку. Пізніше, коли нікому ні до чого не було діла, місцеві жителі перетворили це місце на звалище, пасли там корів. У 2008 році Дружківські скам’янілі дерева потрапили в «Top-100» всеукраїнського конкурсу «Сім природних чудес України». Зараз заповідник є частиною регіонального ландшафтного парку «Клебан-Бик» і охороняється його співробітниками.