Червоне. Палац Терещенко

Червоне. Палац Терещенків

Узагалі-то, палац Терещенків був побудований родиною Грохольських, чий герб і досі красується над головним входом в палац. Вдова Адольфа Грохольського, емігруючи за кордон продала маєток Миколі Терещенку. Звали її Вандою, і походила вона з шанованого роду Нарбутів. Батько Ванди Грохольської був одним з провідників польського антиросійського повстання 1831 року. Саму Ванду описували як негарну і безкультурну особу, незважаючи на шляхетне походження. До того ж вона дуже голосно розмовляла, ледь не волала та ще й не пильнувала за своєю мовою.

Новий власник розбудував цілу мережу цукрових заводів на цих землях, що дало змогу цій родині простих селян придбати панські палаци в Червоному, Андрушівці та Івниці і побудувати свої резиденції в Турчинівці і Денишах.

Сьогодні частину палацу займає жіночий монастир Різдва Христового від Московського Патріархату. Хоча й нові хазяї не дають нищити пам’ятку, але вони займають тільки частину палацу, а більша його частина таки руйнується. Унікальний палацовий театр, де ще можна побачити сцену, теж руйнується. А свого часу на ній співав сам Шаляпін.

З спогадів Грохольських відомо, що в вестибюлі були сходи з білого мармуру, а у бальній залі зі стелі звисали жирандолі венеціанського кришталю. Також була мистецька колекція Франциска Ксаверія Грохольського та його сина Яна, що складалася з  мармурових статуй та картин голландських художників. Та й сама резиденція була не такою похмурою, але після пожежі 1928 року стіни стали темного кольору з похмурим виглядом.

Від Грохольських Терещенки успадкували стайню для арабських скакунів, що до сьогодні не збереглася, парк і озеро з островом у вигляді серця. Але Терещенки більше цінували техніку та механізми. Федір Терещенко був затятим авіатором, тому в Червоному він заклав майстерні для збирання літаків.

Ще одна цікава споруда залишилась живою – це лівий флігель палацу з понівеченою башточкою. Його можна вважати палацом в мініатюрі. До речі, в ньому досі живуть люди. Правий флігель не зберігся до наших часів.