Білгород-Дністровська фортеця

Білгород-Дністровський — районний центр Одеської області, розташований на Дністровському лимані за 18 км від Чорного моря і за 86 км від Одеси.

Вже в 6 ст. до н.е. на території сучасного міста вихідці з грецького міста Мілет заснували колонію під назвою Тіра, яка була спочатку порівняно невеликим поселенням землеробів. Нині на території древнього городища ведуться активні розкопки.

З І ст н. е. місто належало римській провінції Східна (Нижня) Мезія. В 250 р. місто захопили готи, а близько 370 р. – гуни. В 6-9 ст. ці землі освоїли слов’янські племена тиверців та заснували поселення Білгород (Білий город). В 1241 р. місто захопили татари, однак вже в 1288 р. хан Ногай за щедру плату віддає його генуезьким купцям. Наприкінці 14 ст. Білгород увійшов до складу Молдавського князівства. В 15 ст. населення міста, яке вже носило назву Четатя Албэ (або Фегер-Вар) складало 20 тис. жителів, в основному купців: греків,болгар,євреїв та вірмен.

Саме до молдовського періоду панування відносять зведення однієї з найбільших середньовічних фортець України – Білгород-Дністровської фортеці, яка відома також як Аккерманська фортеця. На каменях мурів викарбовано роки — 1399 та 1432. У той час форпост був частиною укріпної мережі, яка прикривала зовнішні шляхи Молдавського князівства. Проте, слід зазначити, що будівництво фортеці розпочалося ще в 13 ст. До наших днів збереглась цитадель або Генуезький замок, де розташовувався штаб та у разі нападу ворога переховувались всі представники влади.

Фортеця має форму неправильного багатогранника і розділена стінами на чотири двори: Цивільний, Гарнізонний, Господарський та двір цитаделі. З 34 башт збереглося лише 26, а також зберігся мінарет, який свідчить про те, що тут були турки. Цю споруду використовували як пункт спостереження. Зберігся також фундамент християнської церкви, на якому в 16 ст. було побудовано мечеть (не збереглася).  В 1484 р. Четатя Албэ захопили турки та перейменували в Ак-Керман або Акджа-Керман, що означає – Біла фортеця (бо матеріалом для будівництва послужила місцева порода – вапняк).

В 18 ст. в місті переховувались загони Пилипа Орлика, які воювали проти Росії. Знайшли тут притулок і запорозькі козаки в 1768 – 1774 рр.  З 1812 р. місто відійшло до Російської імперії, а в 1918-1944 рр. – належало Румунії. В 1944 р. місто ввійшло до складу України та отримало сучасну назву Білгород-Дністровський.

Цікаво, що Аккерманську фортецю вже в 1896 р. було оголошено пам’яткою архітектури. Нині на території комплексу працює музей, де представлено археологічні знахідки зроблені в місті та його околицях.