Причорномор’я і Крим • Петрівка

Петрівка. Палац Курисів. При в'їзді до села Петрівка в Одеської області ще з траси видно мінарети, хоча це не мечеть. У селі розташована витончена світська будівля, яка сотню років прослужила садибою. Правда, зараз до садиби підступитися не так просто: вона оточена приватними будинками, заборами і адміністративними будівлями, побудованими на місці колишнього присадибного парку.

Приводом появи тут мінаретів стала російсько-турецька війна. Першим господарем маєтку був етнічний грек Іван Куріс. Він служив головою канцелярії відомого полководця Олександра Суворова і в кінці 18 століття відзначився в декількох боях з турками: при обороні Кінбурна, облозі Очакова і штурмі Ізмаїла. Що Куріс звільняв, то і отримав у винагороду: у 1793 році Катерина ІІ подарувала грекові землі «в новопридбаній від Порти Оттоманської області до правого берега річки Тілігула», а заразом подарувала родовий дворянський титул. За участь в штурмі Ізмаїла Катерина ІІ нагородила Івана Куріса вищою військовою винагородою Російської імперії – орденом Святого Георгія 3-го ступеня. Надивившись за час війни на турецьку архітектуру, для свого маєтку новоспечений дворянин обрав східний стиль.

«Замок Курисів» - так селяни називають його садибу. Але правильніше назвати її палацом: оборонних функцій будівля ніколи не виконувала. Родовий маєток будувався в два етапи. На другому етапі до будівництва підключився Микола Толвінський – архітектор і академік, що спроектував будівлі багатьох одеських навчальних закладів. В ті роки на Толвінського була мода. Багато спроможних одеситів замовляли йому проектування будинків і садиб. Микола Толвінський спроектував також бібліотеку в Херсоні (зараз – центральний РАГС).

Східний вхід в замок Курисів вражаюче схожий на відомий фасад Воронцовського палацу в Алупці. Правда, на відміну від графа Воронцова, полковник Куріс в східних смаках зайшов не так далеко, щоб написати на своєму житлі арабською мовою: «Немає переможця, окрім Аллаха». На родовому гербі Курисів змальований єдиноріг і напис-девіз на російській мові: «Да будет правда». Нинішня правда палацу Курисів неприваблива: будівля, побудована з ракушняку, знаходиться в жалюгідному стані. Збереглися лише стіни і кладка зведена над одним входом. На вершині мінарету живуть лелеки.

Легенда. Де дворяни, там мають бути і скарби: за легендою, в одному з підземель замку зберігаються предмети мистецтва з колекцій, що збирали Куріси. Говорять, що в цих колекціях були роботи Антоніса ван Дейка, Альбрехта Дюрера, Карла Брюллова, Олексія Венеціанова. Довкола замку і усипальні Курисів, зруйнованої в 1930-і роки, дійсно знайшли багато підземель. У 2004 році їх дослідженнями зайнялися автори книги про замок Курисів і його господарів «Да будет правда». За участю місцевих жителів вони ретельно вивчили підземні приміщення замку і усипальні. На жаль, жодних незчисленних багатств не знайшли...