Західна Україна • Підкамінь

Підкамінь. Домініканський монастир. Містечко Підкамінь справді, наче «проросло» з-під каменя, висота якого 17 метрів, а ширина – до 10-ти. Попри досить скромні розміри, він справляє величезне враження, аж хочеться повірити в легенду, що цю каменюку приніс міфічний велетень. Може, і справді ця скеля не з цього світу і з якимось дивними особливостями. Прадавні мешканці використовували її для поклоніння богам, а київські монахи 1234 року відчули тут Благодать Господню, яка змусила їх залишитися назавжди і заснувати свою обитель поряд з цим кам’яним капищем (хоч перша писемна згадка про монастир датована 1464 роком). Міський герб (а статус міста Підкаменю було надано 1569 року) влучно відображає дух сакральної таїни, яким просякнута ця дивовижна місцина: Всевидяче Боже Око, яке випромінює сяйво і затиснуте між двома сріблястими скелями на небесному тлі.

Монастир розмістився на височині, і завдяки внутрішнім та зовнішнім мурам (останні різняться досить оригінальною формою неправильної зірки), скидається на неприступну фортецю. А домінантою цього дуже привабливого архітектурного комплексу є бароковий костел Вознесіння (17 ст.), який, попри значні ушкодження, і далі притягує прочан. У монастирі також міститься підземний храм, до якого ченці ставляться з особливим пієтетом. Та унікальну особливість цієї обителі створює позолочена бронзова фігура Матері Божої з маленьким Ісусом, яка височить на багатоступеневому постаменті коринфської колони (1719). Року 1727 тут відбувалося грандіозне дійство за участю майже двохсот тисяч прочан – коронація ікони Матері Божої, якій приписували чисельні чудотворіння.

Нижче від монастирського комплексу привертає увагу своєю бароковою банею велика каплиця Параскеви П’ятниці (1739-1741), кам’яну огорожу якої прикрашають фігури. Проте історія Підкаменя, мабуть, починає свій відлік із печер, які й досі залишаються джерелом дискусій численних дослідників.