Стрижавка. Ставка Гітлера

У невеликому сосновому гаю у восьми кілометрах від Вінниці в роки Великої Вітчизняної війни була побудована ставка Гітлера під кодовою назвою «WERWOLF». Ставка призначалася для командування військовими діями на Східному фронті. «WERWOLF» - не єдина ставка Гітлера, але, мабуть, одна з найвідоміших, адже є припущення, що фюрер провів тут під час Другої світової війни більше всього часу.

 Спочатку будівництво ставки планувалося під Лубнами в Полтавській області, але там дуже активно діяли партизани, тому вибір впав на Вінницю - віддалене і затишне місто.

 Крім того, під Вінницею знаходилося близько 10 німецьких розвідувальних шкіл, що дозволяло контролювати партизанський і підпільний рух. Не останню роль зіграло і розташування міста на шляху майбутньої трансевропейскої магістралі Гамбург - Готенланд (так німці назвали Крим). Деякі історики стверджують, що при виборі місця для ставки фюрер керувався порадами 400 магів, екстрасенсів і астрологів з інституту окультних наук у Берліні.

 Існує припущення, що на Вінниччині німці хотіли створити зону, вільну від місцевого населення і заселену етнічними німцями, але цей задум не був втілений. Інша версія стверджує, що німецька ставка знаходиться саме в тому районі, де до війни в гранітному березі річки Південний Буг була побудована підземна ставка для штабу Радянської Армії.

«WERWOLF» фактично став копією центральної штаб-квартири Гітлера «Вольфшанце» у Східній Пруссії. Недалеко від ставки знаходилися аналітико-розвідувальний відділ генштабу сухопутних військ, що розташувався в селі Вороновиця в палаці Можайських, ставки командуючого військово-повітряних військ і міністра внутрішніх справ, у Вінниці знаходилося головне командування вермахту. Все це гарантувало безпеку і суворий контроль території. На аеродромі в Калинівці (20 км від Стрижавки) базувалися 2 полки літаків-винищувачів, що забезпечували охорону ставки з повітря. «WERWOLF» безпосередньо охороняла спеціальна частина дивізії СС «Адольф Гітлер». У районі Вінниці були розташовані великі сили поліції, гестапо, служби безпеки і різних розвідслужб. Охоронна спецгруппа «Ост» «очищала» район від неблагонадійних і підозрілих осіб: євреїв, партійних і комсомольських діячів, усіх, хто протистояв нинішній владі. В окрузі був встановлений жорсткий охоронний режим: після перепису всі жителі отримали спеціальні пропуски, введений комендантська година, проводилися часті перевірки будинків.

 Будівництво ставки велося з грудня 1941р. по червень 1942р. в умовах повної таємності. Німці спеціально поширювали слухи про будівництво санаторію для офіцерів-фронтовиків. Але незабаром київські підпільники вже знали про прибуття у Вінницю Гітлера і сповістили про це в Москву.

 Історичні джерела свідчать, що в будівництві брали участь німецькі фірми-підрядчики, що проводили головні секретні роботи, вільнонаймані громадяни європейських країн. Військовополонені Червоної Армії і місцеве населення виконували найважчі роботи, споруджуючи котловани, видобуваючи граніт в кар'єрах поза центральною зоною. Умови утримання полонених були нелюдські: багато хто вмирав від голоду і хвороб, виснажливої багатоденної роботи, за найменшу провину німці розстрілювали будівельників на місці, трупи загиблих скидали у величезні силосні ями біля сіл Стрижавка і Коло-Михайлівка. Про долю будівельників секретного об'єкта існують різні версії: від розстрілу полонених і підриву літака з німецькими інженерами і найманими робітниками, до вивозу військовополонених у табори та евакуації найманих будівельників у Німеччину.

 Від шосейної дороги Вінниця-Житомир німці проклали асфальтовану дорогу до центральної частини соснового лісу, де і розташувалася ставка. Поруч з об'єктом знаходилася посадкова смуга для літаків. Між Берліном і Вінницею встановили щоденне залізничне і повітряне сполучення. Для маскування споруд німці завезли і висадили близько 800 дерев, кілька тисяч кущів. По всій території були побудовані спостережні пости, укриття, дзоти.

 Наземну частину об'єкта становила 81 споруда, майже всі вони були побудовані з дерева. Дві 120-метрові артезіанські свердловини забезпечували ставку питною і технічною водою, а електростанція - електроенергією. Тут були і кухня, і їдальня для солдатів, багато продовольчих складів, бомбосховища, житлові будинки, дві радіостанції. Поряд з просікою стояла церква. У центральній зоні, обгородженій колючим дротом і дротяною сіткою, знаходилися найголовніші будівлі: гестапо, телефонна станція, їдальні для генералів і офіцерів, літній басейн, спортзал, дванадцять житлових будинків для вищих офіцерів ставки, бомбосховище і, нарешті, зроблений з колод будиночок фюрера.

 Основна частина об'єкта розташовувалася під землею. Вчені припускають, що підземні приміщення покриті шестиметрової товщею піску і розміщені в граніті. Є думки, що ставка тягнулася углиб на 7 поверхів. Приміщення були оснащені системами воздухоочистки і кондиціонування, автономним енергозабезпеченням.

 При відступі німці потужними авіабомбами висадили зовнішні будови, а входи в підземну частину замурували. У березні 1944р. спеціальна комісія з особистого наказу Сталіна проводила вивчення підземель ставки і прийшла до висновку, що відступаючі вивезли із ставки всі цінності і документи. Пізніше проводилися і інші дослідження об'єкту «WERWOLF», але вже більше 60 років ставка зберігає свою таємницю, провокуючи появу нових припущень і гіпотез.