Томашівка. Ризопоженський скит Введенського монастиря

Томашівка. Ризоположенський скит Введенського монастиря. За старих часів Томашівка  належала церкві: спочатку київським православним митрополитам, потім – теж київським митрополитам, але вже католицьким. В кінці 18 століття, після розділу Польщі, Катерина ІІ вилучила землі і дарувала їх князеві Олексію Долгорукому. Він у свою чергу продав їх шляхтичу Яну Непомуцкому Хоєцкому, депутатові польського Сейму. Десь з цієї миті історія Томашівки починається світська.

Взагалі, за 100 років Хоєцькі звели на берегах річки Ірпінь декілька садиб і костел в селі Дідівщина. Але центральна будова їх ансамблю – палац в Томашівці, що з часом став монастирем. Проектував його відомий того часу архітектор Валеріан Куликовський. Розкішну модерністську будівлю садиби називали «Малим Ермітажем».

У радянські часи маєток передали місцевому колгоспу. До 2000 року, коли будівлю вирішили передати церкві, вона була напівзруйнована. Ченці взялися відреставрувати пам'ятник архітектури, але по ходу робіт побудували щось більше – «рай на землі». На палац поставили православний хрест, стіни залів розписали фресками, обладнали домовий храм в імя преподобної Великої княгині Єлизавети, довкола монастиря розбили парк. У нім – клумби, безконечні стежини, альтанки для відпочинку, скульптурні композиції на релігійні сюжети. Тут же можна зустріти павичів і страусів, що прогулюються не боячись людей. Передбачено зведення собору на честь Положення Ризи Божої Матері у Влахерні, двох храмів і шести каплиць.

«Знаходячись на території монастиря, слід поводитися з належним благочестям», повідомляє табличка біля входу. На світську мову запобігання переводиться приблизно так: нічого не можна – від фотографування до коротких спідниць. Але якщо поводитися пристойно і не порушувати спокій обителі - як мінімум на фотоапарат тут закриють очі. Птиці на фотоспалахи не реагують – давно звиклися.