Західна Україна • Крехів

Крехів. Монастир Отців Василіан. На відстані близько 40 км від міста Львова, недалеко біля міста Жовква, в селі Крехові розташований монастир отців Василіан. Монастир має гарне розташування. З трьох сторін його оточують невисокі гори, вкриті лісами, ніби маленькі Карпати. То є східна сторона географічного водорозділу Балтійське море – Чорне море, який називається Львівсько-Томашівське Розточчя.

Перша історична згадка про поселення Крехів датується 1456 роком. Монастир, за народними переказами, заснували двоє мандрівних монахів - Йоіл та Сильвестр наприкінці ХVI ст. Це були православні ченці з Києво-Печерської Лаври. Вони оселились у лісовій печері, яка і досі збереглася, недалеко від теперішнього монастиря. На верхів’ї скелі вони збудували дві каплиці: Покрови і св. апостолів Петра і Павла. Ця усамітнена обитель стала знаною в навколишніх містах і селах, до монахів почали приходити люди за молитвою і порадою. Були й такі, що також захотіли усамітненого життя і бажали залишитися жити там. Тоді монахи за підтримкою крехівських панів Сапіг та Вояковських, пішли до пана Станіслава Жолкевського, у власності якого була територія Жовківщини, і попросили ділянку землі для побудови нового храму та монастиря. Пан пішов їм назустріч і віддав у власність ділянку землі під горою Побійною. Там монастир знаходиться і тепер.

Згодом монастир виріс, були побудовані церкви: Преображення Господнього, Святителя Миколая, Пресвятої Трійці, Покрови Божої Матері, дзвіниця. У цей період монастир мав свою друкарню, велику бібліотеку стародруків, іконописні й ремісничі майстерні. В 1627 році укладено для братії Устав монастирського життя. Все будівництво проводилося при великій кількості жертводавців. Серед них були і прості селяни, і пани, і навіть наші гетьмани: Хмельницький, Дорошенко і Мазепа.

Із крехівським монастирем пов’язана доля київського митрополита Петра Могили. Позбавлений батьківського молдавського престолу, він служив у Жовкві у 1617-1620 рр., ходив з С. Жолкевським у Цецорський похід, брав участь в Хотинській війні. У 1624 р. в монастирі П. Могила отримав зцілення від тяжкої хвороби, після чого вирішив стати ченцем у Києві. Дерев'яну Преображенську церкву в монастирі він власноруч освятив у 1633 р., через два роки після обрання митрополитом.

Часи були неспокійними. Часті набіги турків і татар завдавали місцевим жителям великих клопотів. Маючи досить великі фінансові надходження від жертводавців, ченці вирішили захистити від кочовиків себе та людей з навколишньої місцевості, побудувавши інженерні укріплення. Вони обнесли територію монастиря високим муром з чотирма бойовими баштами та обкопали навколо глибоким ровом, який заповнили водою. В баштах були бійниці і для розміщення гармат, і для легкої стрілецької зброї. Сліди від рову навколо захисного муру залишилися і дотепер.

Чимало пережив монастир. Та великі випробовування довелося витерпіти Крехівському монастирю за часів радянської окупації, спочатку в 1939, а остаточно в 1946 роках. Монастир пограбували, знищили дорогоцінності, зникли реліквії, які збиралися століттями, він перестав функціонувати. Монастирське приміщення передали в користування цивільним безбожним структурам, які привели його до руїн. Монахів насильно перевезли в інші місця, звідкіля згодом одних осудили на довголітні сибірські заслання, а інших замучили в тюрмах. Монастир пробув у запустінні майже п’ятдесят років.

Часи змінилися, змінилися покоління людей, але віра в народі залишилася. В 1990 році з Гошівського монастиря отців Василіан прибули в Крехівський монастир перші новики і з того часу напевно потрібно почати новий відлік, початок нового процвітання цієї Святині.

23 грудня 1990 року урочисто було повернено в монастир образ чудотворця Миколая, а 19 травня 1991 року – образ Пречистої Діви Марії.