Поморянский замок XVIвв.

На південних схилах Гологір, у болотистій низовині, де бере свій початок річка Золота Липа, ще у 1340-1350 роках за наказом польського короля Казимира Великого, та зусиллями шляхтича Миколи Свинки, постала дерев’яна фортеця – Поморянський замок. Майже тридцять кілометрів на південь від Золочівського замку, він був дуже важливою ланкою оборонної системи на підступах до Львова. Саме тому, ще в 20-х роках 16 ст., за наказом воєводи Яна із Сієни, італійські зодчі спорудили кам’яну фортецю з міцними мурами та конусоподібними вежами й елегантним ренесансним палацом, аркади і колони якого ще і сьогодні вражають вишуканістю та нагадують Італійське подвір’я кам’яниці  Корнякта у Львові. Сам оборонний комплекс зазнав значних руйнувань, до чого наприкінці 17 ст. «приклалися» турки і татари. Цікаво, що 1675 року залозі Поморянського замку вдалося врятуватися таємним ходом, який, за переказами, виходить аж до Свірзького замку.

Костел Пресвятої Трійці (17 ст.) і неготична ратуша з декоративними чотирма вежами по боках (19 ст.) компенсують бліду тінь колишньої слави Поморян, де колись полюбляв проводити час польський король Ян III Собєський. Про тодішню розкіш цього костелу свідчить обрамлений розкішними позолоченими скульптурами бароковий орган, який нині прикрашає Домініканський собор у Львові.

Прекрасний ансамбль дерев’яної церкви Успіння Пресвятої Богородиці із дзвіницею та мурованої греко-католицької церкви Святої Трійці 1790 року доповнюють основу забудови Поморян.