Киев. Ботсад им. Фомина

Київ. Ботанічний сад ім. Фоміна. Один із найстаріших ботанічних садів України носить ім’я свого колишнього директора О. Фоміна, який за часів громадянської війни врятував унікальні колекції тропічних і субтропічних рослин.

Історія саду тісно пов’язана із заснуванням Київського університету Св. Володимира. Власне на його території і розмістився у травні 1839 року «живий музей», закладений на пустирі, куди ще донедавна зливали міські нечистоти. Спільними зусиллями першого директора саду професора Р. Е. Траутфеттера й архітектора Беретті парк отримав своє «обличчя». Рослини завезли з ландшафтного парку Кременецького ліцею, виростили з насіння, отриманого з різних куточків світу. Над плануванням території, прокладанням терас, алей працював архітектор Й. Лауфер. Ним же у 1846-1849 роках збудовано оранжерейний комплекс для тропічних і субтропічних рослин, екземпляри яких надійшли з гомельського маєтку графа Румянцева і з ботсаду Віленської медично-хірургічної академії.

Ботанічний сад ім. О. Фоміна відомий світу своїми колекціями унікальних рослин та талановитими вихованцями, що зростали на його теренах. У 1889 році С. Г. Навашин в лабораторіях саду відкрив явище подвійного запліднення квіткових рослин. Це одне з найбільших відкриттів у біології. Чорний горіх, з якого він готував препарати для своїх досліджень, квітне й досі. Інший вихованець наукового осередку при університеті К. Ф. Кесслер на початку ХХ ст. заснував перший зоологічний музей у Києві, він вважається одним із фундаторів української фауністики.

Були в історії парку і чорні сторінки. В окупованому Києві у будівлях ботсаду розмістились казарми та конюшні. Релікти для гітлерівців стали дровами, а відступаючи, вони вивезли десятки пальм та орхідей, прихопивши також дуже цінний екземпляр жіночого гінго білоба, тим самим загальмувавши їх розмноження у Києві.

Будівництво станції «Університет» стало черговим випробуванням для ботсаду, який перетворився на звалище будматеріалів. До того ж, нова станція метрополітену позбавила парк центрального входу – красивої повітряної арки. У 2007 році нова біда – утворилась тріщина біля альпінарію, з’явилась небезпека оповзня.

Незважаючи на всі перипетії історії, колекції ботанічного саду постійно поповнювалися, популяція рослин збільшувалася, але були й курйозні випадки.

Один із них пов’язаний із забаганкою імператора Миколи І. Під час відвідин Києва він мав їхати бульваром Шевченка (колишній бульвар Бібікова – губернатора Києва), щойно засадженим молоденькими деревцями каштанів. Але, коли царю доповіли, що бульвар уквітчаний каштанами, він зобразив німе невдоволення. За одну ніч дерева прибрали з бульвару й висадили на території ботсаду. Так на бульвар Шевченка з’явились пірамідальні тополі.

Сьогодні колекція парку складається з 8 тис. видів рослин, з яких 2,5 тис. – зібрання кактусів і сукулентів, більше 300 видів – водних рослин, близько 2 тис. – росте у відкритому ґрунті, найбільша колекція листяних магнолій (більше 150 видів), одна з найкращих у світі колекція кизильників. Гордістю ботсаду  є 200-літня австралійська пальма Лівістона, привезена до Києва 1840 року. 32-метрова красуня – найстаріша пальма у Європі, що пережила дві світові війни, революції. Цвіте це «природне диво» перед Новим роком, тішачи відвідувачів тисячами зеленуватих мітличок. У 70-х роках для тропічних пальм збудований 32-метровий кліматрон, на той час, найвищий у світі.